Протидія інформаційним війнам: інформація як щит і меч : бібліогр. покажч. / уклад. : Г. Буркацька, А. Саприкін ; консультант і авт. передм. В. Настрадін ; ред. : С. Чачко, В. Кучерява, Н. Лінкевич ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К., 2014. – 54 с.
З середини ХХ сторіччя триває бурхливий розвиток інформаційних технологій, які набули глобального характеру. Загальна вартість світової інформаційної індустрії на початку 1990-х рр. досягла 2 трлн. доларів США, а на початку ХХІ сторіччя зросла на порядок. Це доводить, що у світі відбувається стрімке формування інформаційного суспільства. Головною його особливістю є те, що стратегічним ресурсом стає інформація, здатна взаємодіяти не тільки з матеріальним, але й з духовним світом людини. Ось чому у програму інтеграції України до Європейського Союзу як базовий був включений розділ «Інформаційне суспільство».
Інформаційне суспільство, як і будь-яка система, складається із структурних одиниць. До її складу входять: суб’єкти інформаційних процесів; інформація, призначена для використання суб’єктами інформаційного суспільства; інформаційна інфраструктура; суспільні відносини, які формуються у зв’язку зі створенням, зберіганням, передачею та розповсюдженням інформації.
Суб’єкти інформаційної сфери та окремі елементи її інфраструктури можна об’єднати поняттям «інформаційна система». Вона забезпечує одержання і обробку даних, видачу результату або зміну власного зовнішнього стану. Метою існування інформаційних систем, що інтегровані до інформаційного суспільства, є зміна в своїх інтересах поведінки інших інформаційних систем або ж підтримання їх поведінки незмінною. Кожна інформаційна система може розглядатися як об’єкт інформаційного впливу, який реалізується за рахунок цілеспрямованої передачі інформації, що включає як змістову (сутнісний бік, пов’язаний із відображенням реальної діяльності), так і представницьку складову (форму представлення інформації для передачі та забезпечення адекватного засвоєння), а також характеризується ціннісним аспектом.
Аналізуючи державну політику в інформаційній сфері, слід визначити місце, яке займають у ній питання інформаційної безпеки як складової національної безпеки України у цілому. Завданням заходів з посилення інформаційної безпеки є мінімізація шкоди через неповноту, несвоєчасність або недостовірність інформації чи негативного інформаційного впливу внаслідок функціонування інформаційних технологій, а також несанкціоноване поширення інформації.
Крім цього, інформаційна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення цілісної державної програми згідно з Конституцією та чинним законодавством України і нормами міжнародного права шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм, що стосуються національної інформаційної політики України.
Поняття інформаційної безпеки держави слід також розглядати у контексті створення безпечних умов існування інформаційних технологій, які включають питання захисту інформації, як інформаційної інфраструктури держави, інформаційного ринку та розвитку інформаційних процесів.
Інформаційна безпека держави – це стан її інформаційної захищеності, за якого спеціальні інформаційні операції, акти зовнішньої інформаційної агресії та негласного зняття інформації (за допомогою спеціальних технічних засобів), інформаційний тероризм і комп’ютерні злочини не завдають суттєвої шкоди національним інтересам.
Для розуміння реальних та потенційних загроз інформаційному простору України необхідно дати визначення відповідних основних понять.
Спеціальні інформаційні операції (СІО) – це спланований вплив на свідомість і поведінку ворожої, дружньої або нейтральної аудиторії за допомогою використання певним чином організованої інформації та інформаційних технологій для досягнення певної мети.
Акти зовнішньої інформаційної агресії (АЗА) – легальні та/або протиправні акції, реалізація яких може мати негативний вплив на безпеку інформаційного простору держави.
СІО та АЗА передбачають психологічні дії зі стратегічними цілями, психологічні консолідуючі дії та психологічні дії з безпосередньої підтримки бойових дій. Вони поділяються на такі види: операції, спрямовані проти суб’єктів, які ухвалюють рішення; операції, спрямовані на компрометацію, завдання шкоди опонентам; операції, спрямовані на політичну (економічну) дестабілізацію.
СІО та АЗА можуть проводитись спецслужбами, насамперед, іноземних держав у формі таємних операцій та акцій негативного, нерідко деструктивного ідеологічного, ідейно-політичного та соціального впливу на особу, групу осіб або суспільство в цілому з метою їх переорієнтації на інші цінності та ідеали, підштовхування до протиправних дій у напрямку підриву і послаблення державного та суспільно-політичного ладу для вирішення завдань здійснення вигідного впливу.
Слід зазначити, що СІО та АЗА здійснюються шляхом розповсюдження інформації певного роду різними способами. Це використання комунікативних технологій впливу на масову свідомість із довготривалими чи короткотривалими цілями. Вони створюють загрозу не тільки своїм існуванням як явища, а й тим, що можуть збуджувати та скеровувати такі процеси, масштаби яких у багато разів більші за саму операцію чи акцію.
Саме зазначений вид інформаційної боротьби, як правило, спрямований на переорієнтацію окремих осіб, їх груп чи суспільства в цілому на інші цінності та ідеали для послаблення політичного і соціально-політичного устрою. У разі, коли заходи безпосереднього інформаційного підриву є інструментом політичної розвідки, їхня мета також має політичний характер.
Отже, СІО та АЗА передбачають спричинення шкоди життєво важливим інтересам у політичній, економічній, науково-технічній, соціальній чи будь-якій іншій суспільній сфері життя держави та, на цій основі, здійснення вигідного впливу для отримання переваг у тій чи іншій галузі.
Володимир Настрадін, канд. техн. наук, професор